?

Log in

No account? Create an account

December 2010

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Powered by LiveJournal.com

Перегляд “американської мрії” у літературі ХХ ст. Бітники: філософія і основні ідеї

  We gotta go and never stop going till we get there.”

    Where are we going, man?”

    I dont know but we gotta go…”

Jack KerouacOn The Road»)

Бітництво – це не просто літературне явище, і навіть не субкультура, це ціле покоління американців середини ХХ ст. – beat generation. Роман «В дорозі» Джека Керуака є чи не найкращим відображенням настрою, а вірніше сказати, ритму цього розбитого покоління. Тому, щоб зрозуміти його, треба розуміти суть бітництва.

Американська  мрія – це поняття визначити точно доволі складно, але, зазвичай, його розуміють як ідеал американського життя, як «квартира, дача, машина» і «сім’я, коханка, робота». Американська мрія – це право кожного на успіх, це сходження кар’єрними сходами, це впевненість у завтрашньому дні. Але бітники не прагнули здійснення цієї мрії. Їх ідеалом були не заможні бізнесмени, а «хіпстери» - асоціальні волоцюги-нонконформісти, які усім своїм зовнішнім виглядом та поведінкою суперечили усталеним нормам культурного життя.

Бітники приймали ідеї Торо та Емерсона, Сартра та Фройда. Але чи не найбільший вплив на них мали ідеї Маркузе, чиї філософські праці ґрунтувались на поєднанні фройдизму та марксизму.  

Уся цивілізація  розумілась, як система тоталітарної влади, невидимої і анонімної, але абсолютної і надзвичайно потужної. У світі, як поєднанні еросу і танатосу, культура ототожнюється саме з останнім. Вона намагається відняти у людей насолоду. Людей експлуатують, відіймаючи в них задоволення. Намагаючись повернути відібране, люди працюють, заробляють гроші, щоб мати змогу купити ці задоволення. Але парадокс у тому, що ці куплені задоволення теж продукт тотального владного апарату. Адже саме культура визначає правила та закони відпочинку, культура говорить, що нам подобається, що ми любимо і що, власне, приносить нам задоволення. Свобода виявляється ілюзорною.

Тому  бітники заперечують культуру. Вони не приймають цієї ілюзорної свободи  вибору, цього штучного ідеалу американської  мрії. Важливо, щоб людина знайшла  самого себе, а не наповнювалась чужими ідеями. «Я» має бути ідентичним собі. Жити треба не нав’язаними задоволеннями, а своїми. Звідси і зацікавленість бітниками Дзеном, який є поверненням до підсвідомого, до справжнього, а не навіяного тоталітарною культурою.

Дзен  завбачував для кожного свій власний шлях до просвітлення і не передбачав повного аскетизму, відмови від тілесних спокус. Навпроти –  проповідував природне існування, рух за течією, в якому осяяння (саторі) може трапитись у будь-який момент і може трапитись як результат незвичайних обставин. Також це просвітлення не може бути дарованим, ним не можна володіти. Це є своєрідний спосіб бачення, бачення власної природи. Щоб «пробудитись» потрібно заспокоїти розум, звільнитись від жорстоких поглядів і від захоплень (упадана). У Дзені на шляху досягнення саторі увага приділяється не стільки Священним Писанням, сутрам, скільке безпосередньому осягненні реальності на основі інтуїтивного проникнення у власну природу. 

Мистецтво і образ життя для бітників – це спосіб єднання з Богом, який оминає традиційну церковну інституцію, шляхом безпосереднього осягнення. Таким чином вони намагались віднайти шлях до справжньої сутності людини, і, кидаючи виклик американській культурі, вони, як ніхто інший, продовжуючи американські традиції. Витоки бітництва знаходимо у трансценденталістів, у емерсонівському уявленні про людину і істину, у доктрині «громадянської непокори» Торо, у відчутті «відкритої дороги» Вітмена.  

Comments